Карантин - це не канікули.

Шановні діти та батьки! Пройде час карантину і необхідно буде виставляти оцінки за навчання у класрум. Ті, хто були свідомими, виконували усі завдання, або більшість - легко отримають оцінки за семестр та рік. А що робити нам з тими, хто не працював у класі, не здав жодної роботи? Зверніть увагу на виконання завдань вашими дітьми та пожвавте роботу у класі. Дякую

https://www.facebook.com/ze2019official/videos/652437005576779/?v=652437005576779

Поради психолога, щодо перебування дітей та батьків на карантині.

Прекрасна нагода для нових традицій. Спільна вечеря, суботній омлет, настільні ігри щоп’ятниці, сімейні танці ввечері. Для традиції виберіть один день і повторюйте щотижня.

Щодня грати в монополію – це не традиція, а нудьга. Підлітку дозвольте самому придумати звичаї.

Спільні турботи  Навіть маленькі діти можуть допомагати додавати овочі в салат, мити картоплю, набрати воду, зібрати іграшки, підмести, розвісити речі після прання. Мій п’ятирічний син любить допомагати пилотяжити. А донька іноді вчиться готувати разом зі мною.

Розповідайте про свою роботу  Моя дочка знає, що мама проводить вебінари та консультації, розмовляє з кимось за допомогою комп’ютера – у цей час варто поводитися тихіше, якщо вийде. Ще у мами є різні картки в коробочках, їх можна дивитися, але краще не рвати.

Мій режим  Протягом дня, звичайно, повинен бути час для домашніх справ. Тому до 10 години ранку я займаюся приготуванням сніданку, пранням, легким прибиранням, спортом. Кілька годин роботи – і знову час з дітьми. Поки в обід діти відпочивають або сплять, я можу активно попрацювати. Потім мій обід, заздалегідь готую вечерю і деякий час приділяю дітям. Після обіду – знову активна робота. Досить часто я працюю у вечірній час (вебінари та консультації), тому іноді робочий день закінчується о 20:00–21:00. Але після цього приділяю час лише дітям та чоловіку. У вихідні дні намагаюся не працювати.

Що точно не вийде?   Закритися і працювати з 9:00 до 18:00, щоб ніхто не відвертав увагу від роботи.

Діти такого не витримають, вони будуть постійно відволікати, просити водички, пограти, вередувати, вибивати двері кімнати, навіть якщо підіпрете їх диваном. Дуже важливо не закриватися більше ніж на 1,5–2 години.

Діти все одно будуть приходити та ставити питання, щось просити, залазити на руки. Що робити? Змиритися. Якщо ви зайняті не терміновою роботою, значить у вас точно є 5 хвилин для відповіді, обіймашок або відволіктися, щоб побудувати будиночок.

Мої діти періодично всі троє на мене залазять, поки я працюю за ноутбуком. Ставте поруч столик або звільніть трохи місця на своєму робочому столі, де дитина зможе малювати, ліпити, робити уроки.

Найскладніше для мене у період карантину – роботи стало менше, трохи нудно. Робочі поїздки, проведення живих заходів, дитячі гуртки, консультації (частково) – скасували. У щоденнику більше вільного часу, ніж раніше. Цей час я заповнюю навчанням, спортом, генеральним прибиранням, написанням другої книги. Водночас часу з дітьми я проводжу стільки ж багато як і раніше.

Смішних історій за 3 роки приватної практики багато. Іноді дитина в підгузку та з голим торсом приходила під час прямого ефіру в соціальних мережах і сідала поруч, махала глядачам ефіру. Іноді вривалася під час консультації та кричала: «Мама, я хочу в туалет!». Іноді родичі, які доглядали за дітьми, під час проведення онлайн майстер-класів кричали на задньому фоні голосніше, ніж діти. Декілька разів дитина видаляла важливі файли, коли я забула вимкнути ноутбук.

Режим дня під час карантину.

Ілюзія дозвілля: Як ідеально спланувати день на затяжному карантині.

Так, весна іде, а ми сидимо вдома. Це вимушена необхідність, і цей час можна провести з користю

Україна перебуватиме на карантині ще понад три тижні – до 24 квітня. У цьому контексті багато хто сприйняв продовження карантину в Україні як додаткові кілька тижнів відпочинку і не знає, чим зайнятися у цей час.

За два тижні, що минули, українці призвичаїлися до карантину і навіть дещо звикли до нього. Тому зараз, коли погода покращилася, люди виходять на вулиці, гуляють у скверах та займаються спортом на стадіонах так, ніби у світі не відбувається нічого страшного, а у країні – планові весняні вихідні. Не допомагають прохання та перестороги президента, Міністерства охорони здоров’я, не переконує сидіти вдома навіть сумна світова статистика захворюваності на коронавірус. Проте свідомі громадяни все ж не залишають своїх домівок без потреби та не наражають себе на небезпеку, віддаючи перевагу цікавим хобі вдома. Далі ми розповімо, чим можна зайнятися на тривалому карантині і головне – як розпланувати свій день так, щоб він був продуктивним.

Для дітей – планування дня і уроки

Для дітей перш за все потрібно скласти графік на кожен день тижня. Так дитина розумітиме, що має і зобов'язання, і відпочинок та дозвілля, й буде організовано підходити до часу.

Цілодобово з дітьми. Не залишайте дітей самих вдома і не ігноруйте їхніх прохань та бажання уваги. 

По-перше, збережіть для дітей звичайний режим дня – ранній підйом, зарядка, сніданок, розумова робота (уроки, розвивальні завдання), обід, відпочинок, читання, ігри, мультики, не пізнє засинання.

По-друге, не змушуйте дітей цілий день вчитися і робити уроки. Це буде неефективно, і від напруги у дитини зіпсується настрій, а далі – і у батьків.

По-третє, будьте у постійному контакті з дитиною. Поясність дітям, що зараз вимушені умови, коли батьки, навіть перебуваючи вдома, будуть трохи зайняті якусь частину дня. Попередьте, що ви попрацюєте, а потім пограєте разом.  

Школа вдома. Найпродуктивнішою частиною дня є дообідній час – на ці години розподіліть уроки для дітей тривалістю 25-35 хвилин. Поясніть дитині матеріал, перегляньте з нею кілька прикладів, дайте завдання, потім перевірте його. Діти дорослого шкільного віку самостійно можуть прочитати нову тему, виконати завдання до неї.

Трагічні дні історії.

Чорнобильська катастрофа в цифрах і датах

1977 року запустили перший блок Чорнобильської АЕС.

2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС – на повну потужність

його запустили 1984 року. Це був “наймолодший” і найсучасніший реактор.

2 дні світ нічого не знав про вибух.

30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої

хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії.

500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів.

8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії

отримали значні дози опромінення.

90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця

літа 1986 року.

Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і

розчищали завали.

2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона

людей забруднено радіоактивними нуклідами.

200 тисяч квадратних кілометрів – на таку територію поширилася дія

радіації. Із них 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські землі.

10 днів – з 26 квітня до 6 травня – тривав викид активності із

пошкодженого реактора на рівні десятків мільйонів Кюрі на добу, після чого

знизився у тисячі разів. Фахівці називають цей період активною стадією аварії.

Хроніка тих подій у творах.
<...> О першій годині сорок–сорок дві хвилини мені передзвонив Саша,
сказав, що пожежа, є з опіками, потрібен лікар. Він був схвильований, ніяких
подробиць, і повісив трубку. Я взяв сумку, взяв наркотики, бо є з опіками, сказав
диспетчеру, щоб зв’язалася з начальником медсанчастини. Узяв з собою ще дві
порожні машини, а сам поїхав з Гумаровим.
<...> Ворота, стоїть варта, нас запитують: “Куди їдете?” – “На пожежу”. –
“А чому без спецодягу?” – “А я звідки знав, що спецодяг буде потрібний?” Я без
інформації. Був у самому халаті, квітневий вечір, тепло вночі, навіть без
чепчика, без нічого. Ми заїхали, я зустрівся з Кібенком.
Коли розмовляв з Кібенком, я запитав у нього: “Є з опіками?” Він каже:
“Обпечених нема. Але ситуація не зовсім зрозуміла. Щось моїх хлопців трохи
нудить”.